Гіпергідроз, або підвищене потовиділення, може додати ложку дьогтю навіть в самий привабливий жіночий образ. Нормальне потовиділення на добу становить 500-1500 мл поту, визначається комплекцією і ступенем активності людини.
При гіпергідрозі зростає обсяг потових залоз і їх кількість на 1 кв. см, що зумовлює утворення кожну годину 1500 мл поту. Загальна кількість потових залоз на тілі людини становить 2-4 мільйони. Функцію теплорегуляції і емоційної стимуляції потовиділення виконують еккрінові залози, пов’язані симпатичними нервами.
Первинний (безпричинний, ідіопатичний) гіпергідроз локалізується в пахвових западинах, на підошвах, долонях і навіть на обличчі. Причини виникнення захворювання не встановлені, але з’ясовано, що у більшої частини пацієнтів гіпергідрозом хворіли батьки. З’являючись в дитинстві, у підлітковому віці ознаки захворювання загострюються під впливом гормональних збоїв, стресів, неправильного харчування, носіння синтетичного одягу.
Для розвитку вторинного гіпергідрозу причиною виступає одне з захворювань: порушення ендокринної системи, неврологічні, інфекційні та онкологічні захворювання, алкоголізм, наркоманія, судинна і дихальна недостатність. Він може бути як локальним, так і генералізованим.
У випадку діагностування вторинного гіпергідрозу лікування має починатися з першопричини. Незалежно від виду гіпергідрозу рекомендується двічі в день приймати прохолодний душ. З раціону потрібно виключити провокуючі надмірне потовиділення продукти: напої з кофеїном і газовані напої, гострі приправи, шоколад і його похідні.
Місцевим засобом для боротьби з гіпергідрозом є антиперспіранти. Міститься в них хлорид алюмінію, що механічно закупорює протоки потових залоз і може викликати алергічні реакції. При іонофорезі або прийомі всередину антихолінергічних препаратів (глікопірролат) побічні ефекти проявляються у формі закрепів, порушень зору і сечовиділення, сухості в роті, прискореного серцебиття.
В крайньому випадку, практикують хірургічне втручання: пересадка шкіри, вискоблювання пахової западини, видалення симпатичних нервів на долонях. Велика ймовірність ускладнень: пошкодження рухових або симпатичних нервів (синдром Горнера), пневмоторакс.
